Є речі, які складно виміряти цифрами, анкетами чи звітами. Іноді найважливішим показником стає проста дитяча фраза: «А можна ще трошки?»

Саме так проходять заняття з музарттерапії, які проводить Юрій Ушаков. У просторі підземної школи, де особливо важливо створити відчуття безпеки й звичайного дитинства, музика стає значно більшим, ніж просто творчістю.

Діти слухають, грають на музичних інструментах, відтворюють ритми, співають, рухаються, малюють під музику та вчаться чути не лише мелодію, а й себе та одне одного.

Музарттерапія дає можливість без зайвих слів виразити те, що іноді складно пояснити: тривогу, напруження, страх, радість, цікавість чи сум. Через ритм, звук і спільну творчість дитина отримує простір, де можна розслабитися, проявитися, експериментувати й просто бути собою.

Особливо цінною стає атмосфера заняття. Тут немає оцінок за правильність виконання, немає «неправильного» ритму чи «поганого» малюнка. Є можливість пробувати, слухати, сміятися, помилятися, знову пробувати — і відчувати підтримку групи.

Для дітей, які живуть і навчаються в умовах війни, такі зустрічі — це ще й маленьке повернення до нормального життя. Кілька годин, у яких є музика, живі квіти, голоси друзів, барабани, мікрофон, нотний стан і цікавість до того, що буде далі.

І коли після завершення заняття діти не поспішають збирати речі, просять зіграти ще одну мелодію або запитують:

«А коли ми прийдемо наступного разу?»

— мабуть, це і є найщиріша оцінка нашої роботи.

Бо для нас важливо не просто провести заняття.

Важливо створити місце, з якого дитині не хочеться йти, тому що тут їй добре, цікаво й безпечно.