Війна особливо боляче торкається дітей. А якщо дитина ще й була змушена залишити свій дім, школу, друзів, звичне середовище — переживання стають ще складнішими.

Діти ВПО часто одночасно проживають кілька втрат: втрату дому, звичного життя, соціального оточення, відчуття стабільності та передбачуваності. Навіть якщо дитина зовні адаптувалася до нових умов, її внутрішній світ може залишатися сповненим тривоги, страху, суму та запитань, на які вона не завжди здатна знайти слова.

Саме тут особливого значення набувають творчі та психологічні методи роботи з дітьми. Один із них — казкотерапія.

Чому саме казка?

Для дитини казка — це не просто історія. Це безпечний простір, у якому можна говорити про складне, не називаючи проблему безпосередньо.

Дитина може впізнати себе у маленькому герої, який загубився і шукає дорогу додому. У пташці, яка залишила своє гніздо. У ведмежаті, яке боїться темряви. У героя, який втратив щось важливе, але знайшов друзів, підтримку та новий шлях.

Через образи дитина отримує можливість побачити власні переживання ніби з боку. А це часто значно легше, ніж відповісти дорослому на пряме запитання:

«Що ти зараз відчуваєш?»

Казка допомагає говорити про те, про що важко сказати

Під час війни дитячі переживання можуть проявлятися зовсім не словами. Це можуть бути тривожність, замкнутість, агресивність, труднощі зі сном, страх розлуки, проблеми з концентрацією, постійне бажання бути поруч із дорослими.

Казкотерапія створює можливість обережно торкнутися цих переживань через метафору.

Разом із психологом дитина може:

• створювати власну казку;

• придумувати героя та його історію;

• малювати казковий світ;

• шукати вихід із складної ситуації для персонажа;

• придумувати помічників і ресурси героя;

• створювати продовження історії;

• обговорювати почуття персонажів.

Іноді дитина розповідає про героя те, чого поки не може розповісти про себе.

Особливо важливо для дітей ВПО

Для внутрішньо переміщеної дитини тема «дому» може мати особливе емоційне значення. Казкотерапія дозволяє працювати з цією темою дуже делікатно.

Що таке дім? Чи може дім бути не тільки місцем? Хто допомагає герою почуватися вдома? Що він бере із собою, коли вирушає в дорогу? Що допомагає йому знайти нових друзів? Що залишається його силою, навіть якщо навколо все змінилося?

Так поступово може формуватися важливе для дитини відчуття:

«Я втратив частину свого звичного світу, але не втратив себе».

Не «лікувати казкою», а бути поруч

Важливо розуміти: казкотерапія не є чарівною пігулкою від наслідків війни. Вона не замінює професійну психологічну або психотерапевтичну допомогу тоді, коли вона необхідна.

Її сила — в іншому.

У можливості бути поруч із дитиною, почути її, дати простір для творчості, допомогти назвати почуття, побачити власні ресурси та відчути, що поруч є дорослий, якому можна довіряти.

Для дитини, яка пережила вимушене переміщення, це може бути надзвичайно важливим досвідом.

І, можливо, найголовніше…

У кожній добрій казці є момент, коли герою стає страшно. Але майже завжди знаходиться той, хто простягає руку.

Саме такою може бути і казкотерапія. Не обіцянкою, що у світі більше ніколи не буде страшно. А тихим повідомленням дитині:

«Ти не сам. Тебе чують. Твої почуття важливі. У тебе є сили. І поруч є ті, хто допоможе знайти шлях».

У час війни це вже не просто казка. Це маленький простір безпеки, який ми можемо створити для дитини.